Луцій Яволен Пріск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Яволен Пріск
лат. Gaius Octavius Tidius Tossianus Lucius Iavolenus Priscus
Народивсяприблизно 60
Недіній
Померприблизно 120
ПідданствоРимська імперія
Діяльністьполітик, військовий очільник
ВчителіГней Арулен Целій Сабін
Відомі учніСалвій Юліан
Знання мовлатина
НапрямокСабініанська школа
Посадаконсул-суффект
Військове званнялегат
Термін86 рік
ПопередникТиберій Кандід Марій Цельс
НаступникЛуцій Волузій Сатурнін

Луцій Яволен Пріск (лат. Gaius Octavius Tidius Tossianus Lucius Iavolenus Priscus; приблизно 60 — приблизно 120) — державний, військовий діяч, правник Римської республіки, консул-суффект 86 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Про дату й місце немає чітких відомостей. Народився приблизно у 60 році. за однією версією в Умбрії, за іншого (більш імовірною) у м. Недіній (сучасна Хорватія). Замолоду навчався у Сабініанській правничій школі. Завдяки авторитету як правника зробив гарну кар'єру. На початку 80-х років очолив IV Щасливий Флавіїв легіон у Далмації. У 83 році став легат III Августова легіону у Нумідії. З 84 до 86 року був судовим виконавцем у провінції Британія.

У 86 році став консулом-суффектом разом з Авлом Буцієм Лаппієм Максимом. Як імператорський легат-пропретор з 89 до 92 року керував провінцією Верхня Германія, з 98 до 100 року — Сирією, у 101 році — Африкою. З 98 року входив до імператорської ради. Приблизно у 102 році увійшов до колегії понтифіків. Своє становище зберіг й за імператора Адріана. Помер приблизно у 120 році.

Правництво

[ред. | ред. код]

Очолював Сабінанську правницьку школу (замінив на цій посаді Гнея Арулена Целія Сабіна). Був вчителем відомого правника Салвія Юліана.

Є автором 14 книг з правництва («XIV libros Epistularum»). Займався переважно наведенням конкретних судових випадків та завдань, роз'яснюючи їх. При цьому не проводив систематизації правової думки. Автор праці з цивільного права у 15 книгах — «Ex Cassio», коментарів (X libros Commentariorum) до праці Марка Антистія Лабеона — «Posteriora».

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Werner Eck, Senatoren von Vespasian bis Hadrian. Prosopographische Untersuchungen mit Einschluss der Jahres- und Provinzialfasten der Statthalter. Beck, München 1970, S. 131ff, 140ff, 152ff., 158. (Vestigia, Bd. 13). (нім.)
  • Theo Mayer-Maly: Iavolenus (2). / Der kleine Pauly, Bd. 2, 1967, Sp. 1328. (нім.)